Кокаин Колумбийский Кокаин VHQ Уссурийск

Алё, бандиты! Как вы там поживаете? Зомби-нации!

Тут раз, и заходит такой мужик, на вид лет тридцати, с косой пригорюнился. Подходит и говорит: "Кароч, пацаны, вафла у меня стынет, а закладки кончились. Хочу кирпичик хардкора почеканить". Я сразу почувствовал, что это не тот дядька, который поспорит за баранку с шоколадным молоком. Нет, это был мудак, реально хотел навалять нам всех по губам, чтобы мы висели на крюках. Но мы-то не простые пацаны, мы крепкие гопы, с нами не так-то просто урваться на бабло. Ну, и я ему так, чтоб посигналил всех - "Мужик, если ты на голову не кусаешь, то давай сюда деньжат!"

Он, конечно, поперхнулся, но не захотел отступать. Положил пачку с деньгами на стол и сказал: "Вот, держи, клад прямиком из Тихуаны, самое доброе гавно. Не подводи, приятель". Мы глянули друг на друга и решили, что такие шмотки не отпускаются. Сразу поняли, что дельцу чудится. Ну, поймал я его за шкирку, нахлобучил и сказал: "А ты, дружок-пирожок, куда делись мои бады? Я же знаю, что ты мне бодяжишь и травишь мозги". А он такой: "Не художник, я всё чист-прекрасен!"

Ну, я его таким пареньком не посчитал и решил позвонить нашему ранговому, который разбирается в таких делах. Набрал номер, и, отдавшись в руки автомата, с кровавыми ладонями, сказал: "Алё, Стас, братан, срочно собирай свою шайку, мне тут великан наехал на мою закладку!" Стас пришел через полчаса, в полной боевой раскраске, с читинской кепкой, и сказал: "Слышь, брат, вон с этой тварью надо сделать шанить. Давай наркоту, я его сразу сниму с ломок!"

Мы подняли его на руки и понесли в подвал, где все гопы у нас обитают. Там на столе стояла рассыпчатая кока, как кирпичики играют в домики. Я взял щипчики, закрутил такую дозу, что бы ой как крутануло. Ух, аж перед глазами засверкнули огники, как на сцене крутого рэпера. А Стас тем временем изловчился с прикопом и смачно затянул. Гляжу на него, а у парня глаза полны жизни, словно он только что выиграл миллион долларов на шару.

А потом мы сидим и просто нагло бездельничаем. А надо было весь день затачивать ножи, чтоб наш братан покупался на хардкор. А мы от чего? От закладки наших судеб. Бездельничали так, что даже гуси гулять не хотели. Весь двор у нас был в тумане, словно мы жили в сериале про волшебников. Каждый шаг - туман, каждый вздох - нереальность. Красота была, короче, ради которой не пожалеешь ни гроша, если только было бы еще около 9 таблеток "екстази".

Ну, и так мы бездельничаем целую неделю. Каждый день по новой закладка, каждый день по новому счастью. Хотя, нужно сказать, что у Стаса начались проблемы с ушами. Он уже не только шанит с ушами, но и слышит, как даже комар пронзает мою соседку. Видимо, у него эффект усилился. Говорят, он даже видит звуки. Я ему сказал, что это уже не кекс, а суровый звуковой хардкор.

Но вот однажды моя мамаша накинулась на меня и стала реветь, мол, я ничего не делаю, только налетел на эту последнюю закладку. Как же я ей сказал, что это для меня не просто закладка, а способ уйти из этой гребаной жизни, хоть на секунду. Потом, конечно, мне стало противно, как я относился к ней. И я решил сделать что-то в своей жизни.

В итоге, я стал бросать эту зависимость, трудился на стройке, погружался в работу, и, о чудо, снялся с ломок. Затем я пошел в университет, где стал учиться на компьютерного жука. Вспоминая те дни, как мы купили кокаин и нагло бездельничали, понимаю, что важно найти свою цель и идти к ней, несмотря на все угрозы и препятствия на пути. Опыт такой, что даже себе страшно уверить, что все было настолько безумным, но это ВЕЗЕНИЕ!

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!